Україна потрапила в потужний дипломатичний скандал зі США

Аж занадто на центральних телеканалах приділялася увага саме її кампанії, висловлюванням, тезам, візитам. Передивившись декілька випусків новин підряд, могло скластися враження, що вона взагалі не має альтернативи і точно переможе.

В той же час, не відставала і влада: в промовах можновладців чітко простежувалось бажання збереження діючого на той час курсу Штатів, і якесь відверте, абсолютно не дипломатичне нехтування на початку взагалі всіма кандидатами від Республіканців, (Круз, Рубіо, Кейсіч), а потім і Трампом, якого взагалі не хотіли розглядати всерйоз.

Та все це, підкреслюю, було лише здогадками експертів, аналітиків, журналістів та блоґерів до певного моменту: 16.11.2016, в передачі «Право на владу» на одному з українських телеканалів, фаховий дипломат, двічі Голова СБУ, а нині лідер Руху «Справедливість» Валентин Наливайченко, у прямому ефірі запитав у посла України в США Валерія Чалого, яке саме прізвище, як стовідсоткового переможця виборів в США, він писав в листах на ім’я Порошенка ще під час передвиборчої кампанії. Чалий почав юлити, ухилятися від прямої відповіді, і стало зрозуміло, що навіть на рівні дипломатії йде конкретне лобіювання, що абсолютно недопустимо в дипломатичній практиці цивілізованих країн.

Та сьогодні США поставили дуже масну крапку, я б сказав знак оклику в цій історії: прес-секретар Білого Дому Сара Сандерс, під час прес-брифінгу заявила, що представники Демократичної партії США звертались до українського посольства по допомогу під час Президентських виборів у США в 2016-му році. Працівники нашого посольства допомагали збирати інформацію на політичних опонентів з Республіканської партії:

«Чесно кажучи, вважаю, що має сенс звернути увагу на те, що Національний комітет Демократичної партії координував збір інформації про політичних опонентів безпосередньо з Українським посольством. І це не словесне обвинувачення, а доконаний факт дій, якими вони займались в офіційному порядку», - заявила Сандерс.

На моє переконання, це не тільки дипломатичний, а й міждержавний скандал, який мав би потягти мінімум відставку всієї верхівки нашого дипломатичного корпусу разом із Чалим звісно. Та чи виник він сьогодні? Звісно ні, адже публічне оприлюднення і внутрішнє користування – різні речі. Саме тому, з часу вступу на посаду Президента США Дональда Трампа, між нашими країнами далеко не такі відносини, до яких прагнув перш за все український народ. Немає чіткості позиції Штатів навіть в контексті війни на нашому сході, що стало зрозумілим після зустрічі Трампа з Путіним. Адже з одного боку, стало зрозуміло, що Україну не забудуть і не здадуть, а з іншого – США втомилися від колосальної корупції нашої владної верхівки. Та мені здається, що справа не стільки у корупції, яка безумовно є і тотальна, а й у вищенаведених фактах. Що достеменно відомо про Трампа – він достатньо злопам’ятний і подібних речей не пробачатиме. Корупцію в даному контексті слід розглядати як основний фактор зміни влади в Україні на по-перше більш прозору і чітку в поглядах і векторах, а по-друге – на більш лояльну республіканській адміністрації.